Важливо: якщо є загроза життю, суїцидальні думки, гострий психоз або агресивна поведінка — телефонуйте до швидкої медичної допомоги (103) або на лінію психологічної допомоги негайно. Не чекайте.
Анорексія та булімія: що це за розлади і чим вони відрізняються
Нервова анорексія та нервова булімія — два самостійних розлади харчової поведінки, які нерідко описують разом: вони мають спільні психологічні риси, можуть поєднуватися або переходити один в одного, проте відрізняються за своїми проявами.
При нервовій анорексії людина жорстко обмежує споживання їжі, відчуває інтенсивний страх зміни маси тіла та сприймає власне тіло в спотвореній перспективі. Самооцінка людини з анорексією тісно пов'язана з відчуттям контролю над їжею та вагою. Медичні наслідки хронічного недоїдання зачіпають практично всі системи організму і можуть бути загрозливими для життя.
Нервова булімія характеризується повторюваними епізодами нападоподібного переїдання, після яких слідують компенсаторні дії. Людина з булімією може мати масу тіла в межах норми, що нерідко ускладнює раннє розпізнавання розладу. Характерні глибоке відчуття сорому, секретність навколо епізодів переїдання та виражений психологічний дистрес. Самооцінка при булімії також значною мірою визначається ставленням до тіла та харчування.
Як лікують анорексію та булімію
Обидва розлади піддаються лікуванню, хоча воно потребує часу та комплексного підходу. При нервовій анорексії першочергове завдання — відновлення фізичного стану, що нерідко вимагає участі лікаря-терапевта або госпіталізації при виражених медичних ускладненнях. Паралельно ведеться психотерапевтична робота, спрямована на зміну спотворених переконань про тіло, харчування та самоцінність.
При нервовій булімії когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є методом із найбільш переконливою доказовою базою. Вона допомагає розірвати замкнене коло обмежень, нападоподібного переїдання та компенсаторної поведінки, а також змінити дисфункційні установки щодо тіла та їжі. У ряді випадків рекомендується також психодинамічна терапія або сімейна терапія — особливо для підлітків.
Медикаментозне лікування може бути призначене лікарем як доповнення до психотерапії при обох розладах. Конкретні препарати, показання та терміни визначає лише фахівець.
Що важливо знати близьким
Розлади харчової поведінки часто супроводжуються запереченням: людина може не визнавати наявності проблеми або активно приховувати її. Критика, акцентування уваги на зовнішньому вигляді або тиск щодо харчування, як правило, не допомагають і можуть посилювати сором та ізоляцію.
Підтримуюча позиція близьких — це прояв турботи без оціночних суджень, готовність вислухати та супроводжувати людину в пошуку фахової допомоги. При підозрі на розлад харчової поведінки важливо звернутися до фахівця: психіатра, психотерапевта або лікаря, і не відкладати звернення через сподівання, що все вирішиться само.
Чому при анорексії та булімії не слід відкладати допомогу
Серед усіх психічних розладів розлади харчової поведінки належать до станів із серйозними медичними наслідками за відсутності своєчасного лікування. Анорексія може призводити до тяжких ускладнень з боку серцево-судинної, кісткової та інших систем. Булімія при тривалому перебігу також викликає фізичні наслідки, що потребують медичної уваги.
Чим довше розлад залишається без допомоги, тим глибше вкорінюються пов'язані з ним переконання та поведінкові патерни. Раннє звернення до фахівця значно покращує прогноз. Якщо ви або хтось із близьких відчуває виражені труднощі у стосунках з їжею та тілом, що супроводжуються психологічним дистресом, — це привід проконсультуватися з фахівцем без зволікання.
Дивіться також: Розлади харчової поведінки, Психотерапія, Консультація психіатра.
