Лікування налбуфінової залежності, сторінка - 21

Дочка боролась із панічними атаками. Ні школа, ні звичні лікарі не допомагали. Після довгих пошуків ми потрапили до спеціалістів, які справді знали, як працювати з дітьми. Через кілька тижнів з’явилися позитивні зрушення.

Моя історія почалася з травми. Спочатку знеболювальні за призначенням лікаря, потім — з власної ініціативи. Згодом — важчі речовини. Я не помітив, як став залежним. Втратив роботу, друзів, стосунки з рідними.
Коли опинився на дні, самостійно шукати допомогу вже не міг. Мама знайшла інформацію на одному з тематичних сайтів і вмовила мене звернутись.
У центрі я проходив курс реабілітації, спочатку не довіряв нікому. Але потім побачив — тут хочуть допомогти. Зі мною працювали психологи, проводили заняття, фізичну активність, навчали новим навичкам.
Вперше за роки я почав відчува ...

Я пройшов довгий шлях до тверезості, і це було нелегко. Найгірше — визнати, що ти втрачаєш все: сім’ю, роботу, здоров’я. Мені підказали звернутися по допомогу, і через сайт ospnarko.org.ua я дізнався, куди краще звернутися. Зараз я вдячний, що наважився. Атмосфера довіри, повага до кожного, індивідуальний підхід — саме це допомогло мені знову стати на ноги. Реабілітація включала не лише відмову від речовини, а й глибоку роботу над собою. Було багато психологічних сесій, групових занять, зустрічей із тими, хто вже пройшов цей шлях. Усе це створює середовище, де хочеться боротися за життя.